Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 922/869/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Старчик А.А., представник за дов.;від відповідача:Ващенко Т.Д., представник за дов.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2016р.у справі господарського суду№922/869/16 Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення коштівВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.03.2016р., у справі №922/869/16, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3851676,43грн. - основного боргу, 709811,57грн. - 3% річних, 1369068,66грн. - інфляційних втрат, 658765,72 грн. - пені та 510677,52грн. - штрафу Вирішено питання щодо розподялу судових витрат. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в іншій частині по сумі основного боргу. Припинено провадження у справі щодо стягнення 5880973,66грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2016р. у справі №922/869/16, вищезазначене судове рішення змінено шляхом викладення абзаців 2, 5 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 3851676,43грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 709811,57грн. та інфляційні втрати в розмірі 1369068,66грн., пеню у розмірі 658 765,72 грн. та штраф в сумі 510677,52грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 29992,17грн.".

"Припинити провадження у справі в частині позову щодо стягнення боргу у сумі 26653100,13грн.".

В іншій частині судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами в частині зменшення розміру пені та штрафу не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 08.11.2016р. позивач підтримав вимоги касаційної скарги, відповідач заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.02.2015р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №84/15-ПР

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач передав протягом лютого - серпня 2015р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 193800296,85грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У випадку порушення покупцем умов (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (п. 7.2 договору).

У зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно виконував прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 93409028,06грн. - заборгованості, 709811,57грн. - 3% річних, 1369068,66грн. - інфляційних втрат, 5228299,33грн. - пені та 4052993,18грн. - штрафу

Переглядаючи судове рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційною інстанцією встановлено, що стосовно позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 62904251,50грн. відсутні підстави для стягнення, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом, тобто спір в цій частині вимог не існував на момент звернення позивача з позовом до суду.

Також апеляційним господасрьким судом встановлено, що в процесі розгляду справи в господарському суді першої інстанції, відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 26653100,13грн. (що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями), а відтак мотивовано дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Судами попередніх інстанцій перевірений розрахунок нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Разом з тим, в ході розгляду справи в місцевому господарському суді відповідач заявив клопотання, в якому на підставі ст. 83 ГПК України просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (постанова Верховного Суду України від 03.12.2013р. у справі №908/43/13-г).

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право при прийнятті судового рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, а також встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу до 658765,72грн. та 510677,52грн. відповідно, оскільки господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги те, що відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова; обставини наявності заборгованості населення й інших споживачів перед відповідачем за теплову енергію; ступінь виконання основного зобов'язання, обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання, та те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення загальне виконання відповідачем зобов'язань за договором становило 98%.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 83 ГПК України, оскільки висновки судів базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2016р. у справі №922/869/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2016р. у справі №922/869/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач